Instagram

четверг, 19 октября 2017 г.

Остання публікація щодо пам'ятника

Шановні співгромадяни! Це моя остання публікація щодо пам'ятника. Не хочу, щоб мою особисту думку та біль моєї родини використовували будь-хто на власний розсуд та цілі. Моя позиція була чітка: потрібно було обговорення з єврейською громадою до, якого не було. Можливо, якісь документи інакше би вплинули і на мою і на загальну думку єврейської спільноти міста.

Ми домовилися з Олександром Федоришеним, керівником Центра історії Вінниці, що найближчим часом сядемо за круглий стіл, обговоримо і напрацюємо спільне рішення для подальшого мирного співіснування нашіх громад. Адже українці і євреї спокон-віку дружньо жили на цій землі, одне одному допомагали, і у всі часи були ті, хто намагався ці стосунки зіпсувати. Також прошу вибачення у всіх тіх, хто сприйняв мої публікації, як особисту образу. Повірте, ніяким чином у мене не було таких намірів! Багато моїх слів були вирвані з контексту, а мої довгі аргументовані публікації ніхто не читав. Так, в перші дні я подякував усі ЗМІ, які відгукнулись на мої вірші та лист покійному батьку. Але я не дав жодного коментаря ніяким ЗМІ, які закидали мене проханнями на інтерв'ю. Жодного. Тому що, я не переслідую ніякі провокативні цілі. Для мене, як і для всіх нас, слова - родина, честь і Батьківщина - не пустий звук. Дякую за розуміння.

З повагою, Зорій Файн.

Сомнение берёт своё

"...Дивитися на це у мене немає сил. До побачення. А Вам пораджу - займайтеся тим, що у вас виходить. Фотографуйте і не пхайтеся в історію." - С этими словами вчера расфрендился доктор исторических наук, профессор, руководитель государственного учреждения, после моего перепоста заявления Всемирного Еврейского Конгресса  об установленном в Виннице памятнике петлюре (Нью-Йорк, 17.10.2017), к тексту которого я не имею ни малейшего отношения.

Я не верю историкам, которые воспринимают твёрдую позицию человека, подкреплённую фактами и документами, как личную обиду. У меня возникают сомнения, что та историческая правда, которой владеют только они и которая почти сто лет сокрыта от всего цивилизованного мира, достоверна. Тем более, когда против их мнения, на другой чаше весов, были такие никому неизвестные личности, как, например, Альберт Эйнштейн.

Ну, а если бы у меня было желание "пихнуться в историю", мои комментарии мировым СМИ, которые атаковали меня два дня, были бы весьма красноречивыми. Но я ни дал ни одного интервью. Никому.

Добре, що його нема...

ФАЙН Юхим Давидович, 19.10.1947 - 29.01.2015.

На його пам'ятнику українською мовою коротко викарбувано: "Улюблений вчитель трьох поколінь. Татові від синів". Там завжди є квіти за запалений вогник. Дякую учням та друзям! Сорок два роки він вчив вас любити Україну.

Але зараз... добре, що його нема.
Мені нічого додати - все написано у листі кілька днів тому...

P.S. Вінниця, Тяжилів, 27 школа. Тут є, хто його пам'ятає?