Покрова

Спаплюжене місто на мапі країни,
Мов крапка в довірі людини людині,

Мов стовбури голі із листям подолу,
Ногами марнують, а руки у гору -

Покрова питають. Від кого покрова?
Від себе до щастя йти видноколи.

І плачуть малечи, в такт стогнуть ім сиві,
Де наша країна? Де люди красиві?

Чому мені сумно у власній домівці?
Чи я не господар? Вовки хто? Хто вівці?

Чи винен я в тому, що різав сусіда
Мій прадід? То це ж не людину! Це ж - ж_да!

Всі справжні герої. Покрова над ними.
На кожній світлині святі наші сини.

А небо у хмарах, чавунних, налитих.
А простір безмежний мотузками зшитий.

Де є таке місто на мапі країни?
Де крапка в довірі людини людині?

14.10.17
Зорій Файн