Сьогодні мали чудову зустріч з відомим вінницьким істориком, автором найцікавіших програм з культурного розвитку міста, людиною, яка любить Вінницю і знає достеменно, як вона розвивалася у століттях, - Oleksandr Fedoryshen. Обговорили найскладніші теми стосунків різних течій у суспільстві, суперечливих поглядів різних спільнот у різні часи на те, що відбувалось і відбувається , й звичайно - відзначили те головне й прекрасне, що всіх їх об'єднувало. Дякую, п.Олександре за чудову зустріч. І, звичайно, подяка закладу Панъ Заваркiнъ та Синъ, де різні дорогоцінні годинники навколо дзвінко наввипередки розчиняють тебе у часі, і він зупиняється саме в тому вимірі, де зараз знаходяться твої думки...
"Человек открывает смысл человеческой жизни тогда, когда сажает тенистые деревья, зная, что ему никогда не придется отдохнуть в их тени". Элтон Трублад

30.09.2016
Евгений Евтушенко "Бабий Яр", 1961
Над Бабьим Яром памятников нет.
Крутой обрыв, как грубое надгробье.
Мне страшно.
Мне сегодня столько лет,
как самому еврейскому народу.
Мне кажется сейчас —
я иудей.
Вот я бреду по древнему Египту.
А вот я, на кресте распятый, гибну,
и до сих пор на мне — следы гвоздей.
Мне кажется, что Дрейфус —
это я.
Мещанство —
мой доносчик и судья.
Крутой обрыв, как грубое надгробье.
Мне страшно.
Мне сегодня столько лет,
как самому еврейскому народу.
Мне кажется сейчас —
я иудей.
Вот я бреду по древнему Египту.
А вот я, на кресте распятый, гибну,
и до сих пор на мне — следы гвоздей.
Мне кажется, что Дрейфус —
это я.
Мещанство —
мой доносчик и судья.
Мой первый урок на сладком языке маме лошн
"Ин дройсн ви аф дер нешумэ""На улице, как на душе"
Сегодня состоялся мой первый в жизни урок на языке моих дедушек и бабушек, маме лошн (материнском языке) - языке идиш. На нём моя бабушка Дора пела мне грустные протяжные колыбельные песни, а дедушка Дувыд вполголоса читал какие-то непонятные молитвы над маленьким братиком, когда он болел. Мой папа, учитель пения, проработал в школе больше сорока лет. Все его коллеги-украинцы, да и многие ученики, наизусть знали многие песни на идиш и с удовольствием пели вместе с ним. Дедушка Мика переходил на идиш только тогда, когда непременно должен был что-то сказать бабушке Поле, минуя мои детские уши. Этот язык разливается во мне теплом детских воспоминаний. Иногда я слушаю, как пожилые евреи переговариваются между собой в синагоге, но виду не подаю, что понимаю их - ведь он на семьдесят процентов состоит из немецких слов, на двадцать - из иврита, и на десять - внимание! - из украинского и частично польского. Но письменность у него своя.
Спасибо Анатолию Кержнеру, прекрасному учителю языков идиш и иврит (рекомендую!) за первое сегодняшнее занятие! К концу урока я смог самостоятельно прочитать свои первые десять слов из учебника. Кстати, Анатолий принимал участие в редколлегии по его подготовке, и перед смутными временами учебник чуть было заново не увидел свет в новом издании.
Вот несколько слов из предисловия этого пособия, которое я держу сейчас в руках: "Маме, а їдише маме, назабутня їдише маме. Хіба можна забути її любов, її турботу, її віру та її мову? А хто ми без своєї віри, своєї культури, своєї мови?.. Безродні. Безбатченки. Розвій-вітер..."
P.S. Отдельно спасибо Дмитрию Тищенко за его прекрасный Идиш-украинский словарь!
P.S. Отдельно спасибо Дмитрию Тищенко за его прекрасный Идиш-украинский словарь!
Подписаться на:
Сообщения (Atom)