Сьогодні на усіх землях святкують День матері. Тут, у Німеччині, цьому присвячують концерти, діти власноруч роблять подарунки, багато квітів. І ми з братом, Dimitriy Fain, можемо згадати свою матір - адже дев'ять років вона з нами в іншому вимірі - там, де немає можливості отримувати подарунки. Тільки їх дарувати. Нам, її дітям, онукам... Взагалі, якою короткочасною не була б зустріч, більшість часу людина проводить у спілкуванні з близькими на відстані. І довжина цієї відстані не суттєва. Інколи між тими, хто мав би родинно переживати одне за одного, стосунки за життя так і не покращуються. На жаль. Тому іншій вимір - лише привід докласти у єдність відсутні ланки. Хоча, краще було б зробити це за життя. Адже нечесно продовжувати приймати ласку, виправляючи наші шляхи заслугами минулих життів. Щось хочеться подарувати їм... Обіцянки? Напрямки шляху, які б їх радували? Все це не має значення. Головне, що досі щемить, що мами немає поруч, хоча ми і дорослі по рокам, але...
На світлині: наша мама, Ірина, зі своїм батьком, Мікою, нашім дідусем, та сестрою Тетяною.
