Останній урок у четвертому класі. На дверях кабінету висіть власноруч зроблений школярами плакат з оцінками вчителів. Дівчинки мені кажуть:
- Панк Зорію, а ви бачили, ми про вас першим написали, там на горі, рожевим?
Відкрив двері, прочитав: "Пан Зорій, дякую вам за вашу доброту!"
Але святковий настрій тривав недовго: один із хлопаків, тричі спробував зірвати урок - літо б'є через край. Я відкрив двері і попросив його вийти з класу, бо не маю часу на сперічання - хочу ще встигнути розповісти про Назарія Яремчука та послухати пісні, які він співав, а згодом, і вся його родина.
(Та й батько цього хлопака просив мене бути суворішим, що мені не дуже природньо). Хлопак повернувся через п'ятнадцять хвилин з вибаченнями.
Кажу учням:
- Хіба ж це не свято, що ми з вами більше не побачимось?
Але діти запротестували: ні-ні, тільки до вересня!
День захисту дітей, кажете?
Чи від дітей?)
