Сьогоднішній ранок (16.06.18) я зустрів у мадярському селі Яноші. Спокійне, привітне. Хотів вперше самостійно підняти дрона, але не наважився: прикордонна смуга, плутанина у нових нормативних актах на польоти, ще додати вітерець, провода та високі дерева, - все це вкупі робить перші спроби нової для мене творчості поки ще примарними. Обмеження польотів у повітряному просторі, яке зараз обговорюється у суспільстві - нагадує обмеження користування повітрям взагалі. Тому, моєму іноваційнову Mavic Air ("повітря") на батьківщині повітря не вистачає...
Залишити світ без прекрасного - багато розуму не треба. Бо те, що геть не розуміють чиновники - художник не стане творити поза межою його свободи. Навпаки - він вкладе пензлі (або крила, або крила дрона) і піде...
Але для друзів от така сонячна світлина з червоною аличою на ставком.
P.S. А от Аня спала погано. Серед ночі схопила свою улюблену ковдрочку, яку ми всюди возимо за нею, і пішла шукати вихід з хати. А потім до п'ятої ранку дивилася про свінку Пепу...
Може хтось дошкуляв?
