Сьогодні в молодшій школі останній день уроків. Багато хто з дітей прощалися зі мною назавжди. Принаймні, саме так вони висловлювались.
Одна дівчинка-першокласниця потиснула мені руку, підкреслив, що я для неї був гарним вчителем, але родина повертається до Києва. Вони будуть жити у новій просторій квартирі у самому центрі міста, але сирени псують радість від цієї новини. Чому в новій? Бо не було, чим платити, і господиня наказала виселятися.
- Але, - вже іншім голосом додала, - побачимося лише на три дні.
- Ви з мамою поїдете десь далі? - запитав я.
- Ні, - відповіла, - він...
