Ну що ж, випробування закінчилися! Вся школа від 3 до 6 класів майже блискуче здала мені підсумковий тест з музичного мистецтва. За це півріччя ми прослухали (а дещо і поспівали) тринадцять найвідоміших українських пісень, у різних виконаннях: від перших до найсучасніших. Я поставив доволі просту мету: якщо наша пісня лунає крізь десятиліття, то діти мають, як мінімум, знати її на слух, а може, згодом, і полюбити.
Але не обійшлося без тонкощів з мого боку. Так, наприклад, "Ніч яка місячна" та "Рідна мати моя" не починалися з першого куплету, щоб не вгадували назву по словах. "Щедрик" був виконаний у джазовій обробці, и ми її раніше не слухали. А "Ой, у лузі червона калина" взагалі я включив грузинською мовою а капела.
І не дивлячись на це, оцінок "13" було здебільшого - по одному балу за кожну пісню. Тринадцять ставити в онлайн-журнал Просвіту не можна, тому ці діти отримали по дві дванадцятки, в т.ч. і за рік.
І взагалі, я їх заздалегідь попередив, що музика - це такий прекрасний предмет, що нижче десятки не має отримувати ніхто. Ну, на жаль, на практиці не все вийшло ідеально. Добре, що до четвертого класу включно ми не оцінюємо дітей балами, а лише позначками рівня засвоювання.
Вважаю, українські пісні роблять кожного з нас кращими, принаймні, можу це сказати про себе - я на них виріс, оскільки батько все життя навчав співу в українській школі. Як його любили діти, ви і без мене знаєте - вже дорослими продовжуєте мені про це писати.
І наостаннє, згадуючи старий вчительський анекдот, можу поздоровити всіх колег з наближенням кінця учбового року, і до першого вересня тепер ми всі можемо сміливо посміхатися!..)
