Огранювання душі

Починаю робити авторський переклад своєї книги #КаваБрейкЗЙогоВеличністю(#КофеБрейкСЕгоВеличеством) на українську мову. Це дається важко, оскільки понятійність слів та сенсове навантаження у реченні для мене вкрай важливі, і я не завжди можу підібрати влучні слова.

Як мені пояснили, знайти сьогодні грант або видавництво, яке допоможе з перекладачем, практично неможливо.

Тому власними силами. Перед вами невеличкий есей з книги, написаний у 2013 році:

Огранювання душі

Я стою на горі, де старий цвинтар. Квітень. Що зовсім незвичайно для цих місць у цю пору року - лежить сніг. Його небагато, і білі острівці довгої зими відступають під напором дощу, оголюючи бруд і залишені старі нікому не потрібні речі, власне кажучи, сміття. Мерзлякувато. Вогка погода змушує зіщулитися, ніби заганяючи погляд всередину, до гострих почуттів, переживань...

Сьогоднішній дощ - немов мої сльози: й невиплакані й ті, що ллються нескінченними потоками. Так завжди буває, коли надрізають серце - зазнавши біль, воно стає набагато ціннішим: з нього злітають застарілі корки і звичайна байдужість. За ретельно відсунутою завісою, що розділяє зовнішній світ від твого внутрішнього, немов на операційному столі під загальним оглядом, освітлена допитливими поглядами, здебільшого байдужими, наче потужними прожекторами, - відкрито лежить твоя душа.

Ти не знаєш, з якого боку їй робитимуть надріз, і звідки прийде біль. Не знаєш, що він з собою принесе і що саме з внутрішнього твого буде вимито потоками твоїх сльоз...

Огранювання душі відбувається дуже тонко.

#zoriyfine, 28.07.2023.