Українська пісня, слова: Тетяна Фіщук, музика: Зорій Файн. Ця (перша) фонограма зроблена виключно для того, щоб "намурликати" тому, у кого є голос і бажання виконати цю пісню і викласти її в інтернет під хештегами #ЗаспівайПісню або #ЗвикаємНеБутиПочутими. Автор благає слухачів бути поблажливими до його співу...:) #ZoriyFine. 2020.
ВІДЕО (плюс) за посиланням.
ВІДЕО. Мінусова фортепіанна фонограма (у авторському виконанні, без голосу), для можливості виконання у кавер-версії. A-moll, за посиланням.
АУДІО. Мінусова фортепіанна фонограма (у авторському виконанні, без голосу), для можливості виконання у кавер-версії. A-moll, за посиланням.
ВІДЕО. Мінусова фортепіанна фонограма (у авторському виконанні, без голосу), для можливості виконання у кавер-версії. C-moll, за посиланням.
АУДІО. Мінусова фортепіанна фонограма (у авторському виконанні, без голосу), для можливості виконання у кавер-версії. С-moll, за посиланням.
ВІДЕО (плюс) за посиланням.
ВІДЕО. Мінусова фортепіанна фонограма (у авторському виконанні, без голосу), для можливості виконання у кавер-версії. A-moll, за посиланням.
АУДІО. Мінусова фортепіанна фонограма (у авторському виконанні, без голосу), для можливості виконання у кавер-версії. A-moll, за посиланням.
ВІДЕО. Мінусова фортепіанна фонограма (у авторському виконанні, без голосу), для можливості виконання у кавер-версії. C-moll, за посиланням.
АУДІО. Мінусова фортепіанна фонограма (у авторському виконанні, без голосу), для можливості виконання у кавер-версії. С-moll, за посиланням.
Ми звикаєм не бути почутими,
Ми стаємо собі нецікавими,
На душі гіркоту маскуючи
Незліченними кавами.
Розмова з собою лякає нас,
Бо нам правду не хочеться слухати,
І за лайки, даровані тінями,
Відмовляємось від мети.
Приспів:
Не кажіть, що потрібно мені —
Я не можу на мілині.
Важко плисти і важко іти,—
Я просто хочу рости!
Я вдихнути хочу на повну,
Чи повітря ковтнути, чи воду.
Серед тисяч чужих орбіт
Знайти, нарешті, свій світ…
Ми підсвічуємо оболонки,
Геть забувши, що світло всередині.
І в минуле ідем за пробаченням —
Та мости вже розведені.
Вчити хочем — не хочемо вчитися.
Все звикаємо комусь вклонятися,
І без роздумів долі коритися,
І відмовлятися від власних слів.
Приспів.
Комментариев нет:
Отправить комментарий