Nobody knows the trouble I've seen, nobody knows my sorrow 🎹 Jazz Piano ...

#NobodyKnows the Trouble I've Seen - is an African-American spiritual song that originated during the period of slavery but was not published until 1867. 🎹 Improvised #PianoSolo #ZoriyFine, 04.07.2022, #Warszawa. Let me remind you, it is better to listen in headphones or on a good audio system due to the high quality recording (192 kHz, 24 bits). #KorgSV2. 🎹 From the author's diary (in the original language): "Позавчера опубликовал известный негритянский спиричуэлс (духовная песня) "Никто не знает моих проблем, моей скорби". Это светлая мажорная очень сдержанная мелодия. Если не вникать в текст, может показаться легковесной песенкой. Впервые услышал её подростком в исполнении Барбары Хендрикс с пианистом Дмитрием Алексеевым. Я попытался переосмыслить тему в дуэте (с самим с собой) на пиано и пианике. Сегодня - фортепиано соло. И не удивляйтесь, что гармония жёстче, фактура ещё плотнее. Как по мне, настоящее искусство, когда последняя надежда человека, его боль, отчаяние и обращение к небу, - выражено бесхитростной, светлой, простой (на первый взгляд) мажорной мелодией... А всех своих заокеанских друзей, этой импровизацией поздравляю с Днём Независимости США. Никакого скрытого подтекста между радостным праздником и скорбным спиричуэлсом нет. Наоборот: дань уважения вашей культуре, её богатому наследию и высокой художественности её музыкального языка.

Nobody knows the trouble I've seen 🎹 Jazz Piano & Pianica Tutorial

"Nobody Knows the Trouble I've Seen" is an African-American spiritual song that originated during the period of slavery but was not published until 1867. The song is well known and many cover versions of it have been done by artists such as Marian Anderson, Lena Horne, Louis Armstrong, Harry James, Paul Robeson, Sam Cooke among others. 🎹 Improvised #PianoSolo & #Pianica #ZoriyFine, 02.07.2022, #Warszawa. Let me remind you, it is better to listen in headphones or on a good audio system due to the high quality recording (192 kHz, 24 bits). #KorgSV2 #YamahaPianicaP37E (#Melodica).

Чорнії очі, карії брови 💛💙 Вечір надворі, ніч наступає 💛💙 Сонце низеньк...

Jazz improvisation on three Ukrainian songs. The original Ukrainian lyrics are given at the end. 💛💙 "Чорнії очі, карії брови, темні, як нічка, ясні, як день...", українська народна пісня, народна обробка вірша: Костянтин #Думитрашко (1854), відомий виконавець: Анатолій #Соловьяненко, відома обробка: Ф. #Надененко. 💛💙 "Сонце низенько, вечір близенько - спішу до тебе, моє серденько...", українська народна пісня, слова (обробка): Іван #Котляревський, мелодію композитор Микола #Лисенко використав у Пісні Петра в опері #НаталкаПолтавка. 💛💙 "Вечір надворі, ніч наступає, вийди, дівчино, серце бажає...", українська народна пісня, відомий виконавець Борис #Гмиря, відома обробка: К. #Скороход. 💛💙 Improvised #PianoSolo by #ZoriyFine, 28.06.2022, #Warszawa. Let me remind you, it is better to listen in headphones or on a good audio system due to the high quality recording (192 kHz, 24 bits) of the Fazioli piano emulation. Нагадую, слухати краще у навушниках або на гарній аудіосистемі через високу якість запису (192 кГц, 24 біта) емуляції рояля Фаціолі.

Син на війні - випробування для батька

21 жовтня 2013 року я востаннє бачив цього хлопчика з солом'яним волоссям. Сьогодні його день народження, 26 років. Майже дев'ять років не бачитись - це достатньо, щоб стати один одному чужими людьми. Настільки, що немає ані спільних цінностей, ані, взагалі, спільної мови та бажання її відновити. Попри те, свій сьогоднішній день він зустрічає десь на східних лініях фронта. Син на війні - це випробування для кожного батька, теперішнього чи майбутнього, у сенсах людського життя, сенсах дарування цього життя майбутнім дітям.

Докторская диссертация Аллы Марченко на любимую тему

Сегодня был приглашён в Польскую Академию Наук на защиту докторской диссертации Аллы Марченко на тему "Comparative Analysis of the Hasidic Pilgrimage Effects upon the Local Frames of Memory in Poland and Ukraine" (защита была на английском языке).

Тема интересная, близкая мне и как потомку брацлавского коэна, и как человеку, изучающему историю хасидизма, знакомому с трудами многих авторитетов, и как еврею, живущему на границе польской и украинской культур.

Во время обсуждения предоставляли слово гостям, но я так и не решился вставить свои пять копеек на эту любимую тему в присутствии уважаемых профессоров.

Правда, среди классически одетой польской интеллигенции (в костюмах, неброских платьях, с макбуками перед собой), прямо напротив меня сидел молодой профессор в длинной футболке с огромным принтом японского самурая, из своего безразмерного непромокаемого вещь-мешка он достал только небольшой блокнот для ремарок. В общем, я не ошибся, его фамилия была, кажется, Липшиц. И глаза его горели к теме диссертации живым неподдельным интересом. И он тоже воздержался от комментариев. Я взял пример с него.)

От всей души

поздравляю

доктора Марченко с заслуженным итогом многолетнего труда!

#zoriyfine, 21.06.2022, #warszawa.

P.S. Забыл добавить, что в своей работе Алла разбирала модели поведения хасидов на примере двух украинских (Умань и Белз) и двух польских (Лежайск и Бобово) городков. Именно одна из её недавних лекций меня вдохновила на импровизацию на известную песню "Моё местечко Белз". Кто не помнит, вот ссылка.

Не рвіть собі душу!

 Виніс свій коментар з приводу використання тої чи іншої мови (щоб не загубилося у чужій стрічці):

— Олю, не рвіть собі душу! Тема болісна для багатьох і наражає на непорозуміння. Особисто мені дуже прикро, що я знаю тільки шість мов, іноді мені не вистачає. І ще, у мене до мов немає хисту, воно не дається мені з лету. Тобто над всіма мовами я корпів, вчив, здавав заліки. Людина, яка з будь-яких причин обмежує своє володіння мовами - це її особисте переконання, і не має ніяких проблем перейти на ту мову, яку вона розуміє. Розуміє тільки одну або дві - теж добре. Взагалі не розуміє - поясню їй мовою жестів.Щодо агресивно налаштованих, я маю аргумент, на який ніхто не може мені заперечити, але, власне, мені від того не легше. Про що йдеться? Мої бабці-дідусі жили завжди на українській землі, принаймні, я відслідкував родовід з кінця XVIII століття. Вони розмовляли мовою їдиш. Яка зникла під час Другої світової. Бо зникли носії. У бабиних ярах по всій країні. У нашій з вами Вінниці, у П'ятничанському лісі, пропорційно кількості, єврейського населення знищено навіть більше, ніж у відомому Бабиному Яру.

Тому. Мою мову мені вже не поверне ніхто. Але я її вивчив. Трохи. Щоб, як казала одна знайома, мав можливість "виразно мовчати"). І мені іноді соромно, що не глибоко вивчив. Але у мене немає оточення для спілкування. Оточення формує потреби. Якщо всі водночас забули російську, я залюбки буду розмовляти українською. Причому, хоч і не вивчав її у старших класах, володію мовою значно краще багатьох співвітчизників, навіть вірші українською пишу, коли є натхнення. Тому пропоную перестати "рвати душу" і закрити для себе сперечання з цілим світом на цю тему.

Сегодня День Отца

Значит, правдивое предыдущее сообщение о празднике #ДеньОтца зашло не всем? Ладно, тогда традиционно...

Отец - это когда в космос, если пошлют, полетит первым, звезду с неба достанет, почву под ногами утрамбует, в люди выведет, ночей не доспит, еды не доест, объяснит, как устроен этот мир, и сам лично воспарит над ним, утаив, при этом, своё тихое желание никогда больше не возвращаться...

#zoriyfine, 19.06.2022.