Видався перший вільний шабат з кінця лютого. Мріялось, що сніжна покрова на друге квітня - диво у наших краях - раптом зможе, хоч на мить, затьмарити білизною очі від жахів, в яких живе моя країна останніх тридцять сім днів. І ти їх відчуваєш. І ти їх бачиш, навіть, і не зазираючи у стрічку новин. Війна руйнує тебе зсередини. Країну відновлять, тебе - вже ні. Внутрішні світи - крихкі. Їх неможливо асигнувати зовнішньою підтримкою. Сотні розплющених очей без надії. Сотні заплющених навіки. І твої власні очі - серед тих і тих.
...Дитина у лісі просить поговорити з нею про будь-що. Але я
можу тільки йти поруч. Мовчки.
#zoriyfine
#annafine,
02.04.22, #warszawa.
Комментариев нет:
Отправить комментарий