Івасюк більше не піде в далекі гори...

Івасюк більше не піде в далекі гори...

Мені соромно за свою країну.

В усьому світі, коли ти виконуєш відому пісню на своєму маленькому ютуб-каналі, правовласник радий поширенню, але відслідковує і, в разі монетизації, забирає дивіденти.

І тільки в Україні за те, що ти співаєш пісню Івасюка (!), ти отримаєш без попередження страйк (три страйки - і Ютуб може взагалі закрити твій канал).

Мені так гидко, що, навіть, не хотів про це писати.

Але вчора з'ясувалось, що люди шукають і не можуть знайти: куди зникла пісня "Я піду в далекі гори" у виконанні нашого с Катею дуету #KATEnFINE? 

Немає. І "Червоної Рути" більше немає. І не буде. І всіх іншіх, не тільки Івасюка, позакривав.

Написав листа правовласнику з проханням зняти страйк. Вказав, що ми познайомилися і створили дует, працюючи вчителями в школі для українських дітей-біженців, що канал маленький, без монетизації, що наша єдина ціль - популяризація українського мистецтва. Що у Каті у перші дні війни у Харкові загинув чоловік, і залишилося двоє дітей...

У відповідь я отримав безіменний наїзд з цитатами з кримінального кодексу України. Де неосвічених залякують статтею, яка до ситуації немає ніякого відношення. А в кінці приписка: але ви можете нам заплатити, і ми знімемо страйк.

Повторюсь: мені гидко.

Але ви маєте знати, що трапилося. І куди зникли чудові українські пісні з моїм атмосферним аранжуванням і блискучим голосом Каті. І чому не буде нових.

Додам, що у нас в репертуарі - і світові хіти, і пісні сучасних польських виконавців. У всіх є правовласники. Виконувати їх не заборонено. Заборонено заробляти без відрахувань роялті. Всі щасливі, що їхні пісні живуть, їх переспівують.

Система Ютуб (і не тільки) влаштована таким чином, що вона попереджає у разі співпадіння контенту: ви завантажили пісню, авторські права на яку належать такому-то.

Правовласник, повторюсь, як правило, не забороняє, але відслідковує і, у разі монетизації (коли канал дотримається певних умов, набере підписників і перегляди), роялті буде відраховуватись йому.

Всі ці системи відслідковують аудіо-фінгерпринт, тобто, цифровий відбиток, точну копію, наприклад, частину чужої оригінальної фонограми, або голосу.

Ми такого не використовували. Ані фонограми Івасюка, ані його голосу. 

Власну фонограму ми записали з нуля у мене вдома.

Звісно, автор пісні -  #ВолодимирІвасюк, і ми це з гордістю підписали. Собі не привласнили.

Таким чином, з'ясувалося, що правонаступники Івасюка, чи особи, яким передані права, вручну (!) сидять, шукають, і ліплять страйки (що є загрозою каналу - а отже: серйозним важилем впливу), щоб потім виконавців цим шантажувати?

Що ж, вони, вочевидь, мають на це право.

Але відтепер, ми знаємо, що пісні Івасюка - не наша з вами спільна історія.

Важливо зазначити, що виконавці не мають обов'язка мати дозвіл на виконання не своїх пісень. Як і не мають обов'язка включати їх у свої портфоліо за дозвілом правовласників. Якщо пісні виконуються у концертах або клубах, організатори заходу потім відраховують роялті - і це не відповідальність артистів.

Так робиться в усьому цивілізованому світі. 

І тільки в Україні інакше.

P.S. Ще раз переконався у тому, що правильно вирішив у 2018 році любити свої країну з відстані.

P.P.S. Правовласник не може заборонити передачу запису в якості портфоліо артистів приватним чином. Так що, друзі хто любить нашу творчість, можете запитати у приват. Але не обіцяю. Настрій зіпсован.

#zoriyfine, 05.12.2025.