Сегодня собрали первый сигнальный экземпляр моей книги!

Сколько раз в жизни человек бывает счастлив? Скажете - глупый вопрос? Возможно.
Только есть особые дни, когда ты себя чувствуешь счастливым по-особенному. Не как всегда.
Сегодня один из таких дней.

Спасибо всем

Это последний, трехмесячной давности, студийный портрет моего отца, Ефима Файна. Сегодня мы его похоронили. День был солнечным, несмотря на то, что вчера лил дождь. Раввин и мы с братом читали возле него псалмы. Спасибо всем: друзьям, коллегам, ученикам, соседям - кто сегодня пришел проститься с ним, и всем, кто скорбит вместе с нами.

Цитата Чарльза Буковски

Если у тебя получилось обмануть человека, это не значит, что он дурак, - это значит, что тебе доверяли больше, чем ты этого заслуживаешь.

О триггерах и мостах диодных

Закончилась сессия, сейчас у любимой идет начитка нового материала. Каждый день до девяти-десяти вечера, как примерная школьница, с отдельной тетрадкой по каждому предмету, она выслушивает о строениях триггеров, диодных мостов и элементах языка Ассемблер, на котором и сегодня пишется машинный код. На вопрос, зачем тебе третий диплом о высшем образовании - она только устало улыбается в ответ.

Доречна згадка:)

Після мого посту від 12 січня багато хто з моїх друзів висловив думку, що їм було дивно читати від мене повідомлення саме українською мовою. З приводу цього, я згадав, як колись, під час прогулянки по нічному Гонконгу наша компанія випадково потрапила на вулицю червоних ліхтарів - "долину щастя", як її називали місцеві. Задоволення ця прогулянка не принесла - тільки неприємні враження від побаченого: того, як брудні мулатки за рукави затягували з вулиці в нічні бари п'яних англійців. Цьому присвячено кілька строк у моїй новій книзі.
Але я про інше. Коли ми позападали в перше ліпше таксі, ми почали дружньо обговорювати побачене. Літній таксист-китаєць непомітно посміхався тільки краєчками очей. Як і багато людей його віку, напевно, він знав російську мову: якщо він з континентального Китаю -  він вчив її у школі. Ми переглянулися між собою і перейшли на українську...

Ситцеве весілля

Моя дружина - українка. І я щасливий через це. В коханні ми освідчилися один одному несподіванно, піднявшись втомлені на найвищу вершину України - Говерлу. Кілька днів тому ми відсвяткували першу річницю нашого весілля. Звичайно - у Карпатах, де я починаю новий рік багато років поспіль. Без інтернету та майже без зв'язку. Тому перепрошую у всіх, хто не зміг додзвонитися з привітаннями. Повернулися лише сьогодні вночі. Дякую, друзі, за те, що ви в мене є!

Письмо матери перед расстрелом. Источник: ADME

Екатерина Савельевна Витис, мать писателя Василия Семеновича Гроссмана, в 1941 году написала ему прощальное письмо, которое он целиком включил в роман «Жизнь и судьба» как последнее послание матери Виктора Штрума.