Починаю робити авторський переклад своєї книги #КаваБрейкЗЙогоВеличністю(#КофеБрейкСЕгоВеличеством) на українську мову. Це дається важко, оскільки понятійність слів та сенсове навантаження у реченні для мене вкрай важливі, і я не завжди можу підібрати влучні слова.
Як мені пояснили, знайти сьогодні
грант або видавництво, яке допоможе з перекладачем, практично неможливо.
Тому власними силами. Перед вами
невеличкий есей з книги, написаний у 2013 році:
Огранювання душі
Я стою на горі, де старий
цвинтар. Квітень. Що зовсім незвичайно для цих місць у цю пору року - лежить
сніг. Його небагато, і білі острівці довгої зими відступають під напором дощу,
оголюючи бруд і залишені старі нікому не потрібні речі, власне кажучи, сміття.
Мерзлякувато. Вогка погода змушує зіщулитися, ніби заганяючи погляд всередину,
до гострих почуттів, переживань...
Сьогоднішній дощ - немов мої
сльози: й невиплакані й ті, що ллються нескінченними потоками. Так завжди
буває, коли надрізають серце - зазнавши біль, воно стає набагато ціннішим: з
нього злітають застарілі корки і звичайна байдужість. За ретельно відсунутою
завісою, що розділяє зовнішній світ від твого внутрішнього, немов на
операційному столі під загальним оглядом, освітлена допитливими поглядами,
здебільшого байдужими, наче потужними прожекторами, - відкрито лежить твоя
душа.
Ти не знаєш, з якого боку їй
робитимуть надріз, і звідки прийде біль. Не знаєш, що він з собою принесе і що
саме з внутрішнього твого буде вимито потоками твоїх сльоз...
Огранювання душі відбувається
дуже тонко.
#zoriyfine,
28.07.2023.
