Многие из вас помнят последние слова в моей книге
#КофеБрейкСЕгоВеличеством: "Мои фотографии – это удивительная область, где
можно втихаря в кадр впечатать свое благословение миру".
Это и ответ на вопрос, почему на съёмки приглашают именно
меня, как бы нескромно это не прозвучало...)
Ph: #ZoriyFine #PhotoFineStudio
Camera: #Canon1DsMarkIII, lens: #Canon85 f.1,2L #Canon2470
f.2,8L
#Ljubljana #Slovenia
Družinsko fotografiranje v večerni Ljubljani v dežju, nov. 2023.
#УкраїнськаВишиванка – колекція Наталья Холод. Сорочки на сестрах Холод з однієї скрині, по ним можна прослідкувати зміну моди на стиль вишивки. Вишиванки з регіону Рівненське Полісся, початок ХХ сторіччя. Власниками були родина Левчук Талимон Якович та дружина Федора. Родина мала 13 дітей. Село Кричильськ. Сарненський район. Рівненська область.
На інших світлинах сорочки з регіону Покуття, виготовлена 1920-1930 рр. Покуття є історичною місцевістю західній частині України. Вона знаходиться між річками Черемош і Прут. Червоний колір був переважаючим в покутської вишивці, але в різних селах його відтінки відрізнялися. У Городенківському районі частіше вишивали темно-вишневим кольором, у Коломийському - темно-червоним.
Сорочка на Оксані з регіону Покуття, виготовлена 1920-1930 рр. Покуття є історичною місцевістю західній частині України. Вона знаходиться між річками Черемош і Прут. Червоний колір був переважаючим в покутської вишивці, але в різних селах його відтінки відрізнялися. У Городенківському районі частіше вишивали темно-вишневим кольором, у Коломийському - темно-червоним.
На Ані сучасна робота львівської майстрині Світлани
Городецької. Покази дизайнерки регулярно проходять в Європі та Америці. Стиль
сорочки - сучасне українське бохо.
Ph: #ZoriyFine,
02.11.2023, #Ljubljana
#Slovenia.
Не Карпати на світлині, але й не гірші гори...
Розумію тепер покоління батьків (не моїх, правда) і їх
батьків - вони любили найкраще, що вивезли з собою назавжди - свою пам'ять про
країну дитинства.
Пам'ятаєте, я писав п'ять років тому, що виїхав на короткий
термін, але з роками біль про те, що змусило мене на цей крок, підтверджується
і станом моїх друзів, які у відчаї мені заздрять. Марно.
Заздрити немає чому - ти всюди наодинці з власним скарбом
розуміння того, що відбувається. У цьому сенсі єврею легше: генетична пам'ять,
як свої ж, з сусіднього села, вбили у 1919 р. твого прадіда Хаїма, а діда
Дувида, маленького, його мати Бейла вимушена була на два роки здати до
притулку, бо годувати було нічим, - все це не дає розслабитися ціле життя, а не
тільки останні роки. Перманентна різня і війна.
Бо за двадцять два роки по тому ця ж сама прабабка Бейла
загинула у концтаборі у с.Печори - якраз через річку від Сокільця, звідки
прийшли погромники.
